Навіть найдосвідченіші хірурги-стоматологи не можуть гарантувати 100% приживання зубного імплантату. Причини – індивідуальність кожного організму та велика кількість супутніх факторів. В середньому відторгнення імпланту спостерігається не більш як у 4-5% клінічних випадків, а правильна підготовка та виконання всіх рекомендацій лікаря допомагають підвищити шанси на успішну реконструкцію посмішки до 98%.

Скільки часу приживається імплант

Встановлення титанового штифта (як основи майбутнього штучного зуба) потребує формування лунки в кістковій тканині щелепи. Відповідно, відбувається травматизація структури кістки з розривом нервових закінчень, кровоносних і лімфатичних судин. Далі настає етап природного загоєння кісткової тканини. Його тривалість індивідуальна, тому неможливо точно відповісти, скільки часу приживаються імпланти.

За усередненими даними остеоінтеграція займає 2-4 місяці. Здорова та міцна кістка в пацієнта без хвороб і шкідливих звичок загоїться набагато швидше – за 2-3 місяці. Більш м’якій, стоншеній кістковій тканині знадобиться 5-6 місяців. Термін реабілітації залежить і від типу, форми та чистоти поверхні імплантату під час встановлення.

Коли відбувається відторгнення: типи відторгнення

Відторгнення зубного імплантату – запальний процес, в результаті якого руйнується кісткова тканина щелепи, розхитується встановлений титановий штифт, виникають больові відчуття та ціла низка неприємних симптомів. Такі випадки спостерігаються як на етапі остеоінтеграції, так і після її завершення. Стоматологи розрізняють три типи відторгнення. Короткострокове – відбувається в період між імплантацією та протезуванням, середньострокове – впродовж 2-х років після операції, довгострокове – після 2-х років.

Чому імплант не приживається

Успішність приживання штучних зубних конструкцій залежить від різних чинників. Вони можуть варіюватися від професійності дій лікаря і правильності підбору імпланту до загального стану здоров’я та поведінки пацієнта. Вчасно виявити потенційні ризики допомагає ретельне обстеження з подальшими корекційними чи лікувальними заходами (за необхідності).

Причини, чому імплант не приживається:

• низька якість конструкції;
• некомпетентність стоматолога;
• недостатня гігієна ротової порожнини;
• наявність карієсу чи інших інфекційних осередків;
• перевищення припустимого навантаження на штучний корінь;
• ігнорування рекомендацій лікаря після проведеного втручання;
• алергічна реакція на компоненти, з яких складається конструкція;
• вплив деяких препаратів, які приймає пацієнт, наприклад, антидепресантів, імунодепресантів, бісфосфонатів тощо;
• імунні захворювання, що не дають прогнозувати реакцію організму на імплантат.

Ускладнення на етапі остеоінтеграції та навіть після загоєння спостерігаються набагато частіше у курців, ніж у пацієнтів, що не палять. Через нікотин і продукти його розпаду відбувається спазм периферичних кровоносних судин. Через це до кісткової тканини не потрапляють кисень і поживні речовини, необхідні для регенерації. Крім того, постійний опік слизових оболонок гарячим димом і порушення функцій слинних залоз створюють сприятливе середовище для розмноження патогенних бактерій. Як наслідок, виникає периімплантит – запалення ясен навколо імпланту з подальшим відторгненням. Ризики зростають пропорційно кількості цигарок на день.

Помилки стоматолога-хірурга:

• перегрів тканин у процесі втручання;
• неправильний підбір діаметра та довжини дентального імплантата;
• похибки під час планування операції, наприклад, неправильний кут чи місце вживлення;
• поверхнева діагностика, що не дає змоги виявити протипоказання до лікування – запальні процеси м’яких тканин, алергічну реакцію на метал тощо.

Високий ризик відторгнення спостерігається в разі проведення імплантації пацієнту із системними захворюваннями: онкопатологіями, важкими хворобами паращитовидної та щитовидної залоз, порушеннями функції кровотворення, цукровим діабетом І типу, захворюваннями кісток, що роблять неможливою їхню повноцінну регенерацію, хронічним афтозним стоматитом з частими рецидивами, синдромом Шегрена, червоним вовчаком. Також успішне приживлення імплантату практично неможливе за пародонтального синдрому – агресивних форм генералізованих пародонтитів.

Помилки пацієнта:

• низький рівень гігієни ротової порожнини;
• ігнорування рекомендацій лікаря в післяопераційний період;
• паління, вживання алкоголю на етапі відновлення після операції;
• пропускання візитів до стоматолога для контрольних оглядів.

Звести нанівець результати лікування може і навмисно прихована медична інформація – про захворювання, хронічні стани, шкідливі звички, алергічні реакції тощо. Погіршення загального самопочуття – ще один потенційний ризик. Іноді відторгнення починається на фоні загострення хронічних захворювань або розвитку нових, таких як бронхіальна астма, туберкульоз, серцево-судинні чи онкологічні патології.

Симптоми відторгнення імпланту

Больові відчуття, що не зникають за кілька днів, та запалення після імплантації – головні симптоми відторгнення. Процес супроводжується набряклістю ясен навколо операційної зони та хитанням імплантату. Рана може довго кровити, або з’являються гнійні виділення з характерним неприємним запахом із рота.

Що робити, якщо почалося відторгнення

Симптоми відторгнення імпланта – привід для негайного звернення до стоматолога, що проводив імплантацію. Спроби самостійного встановлення діагнозу та лікування підручними засобами призведуть лише до ускладнення ситуації з некрозом кісткової та м’яких тканин. Лікар проведе огляд, визначить причину розвитку запального процесу та призначить лікування. Воно може бути консервативним, якщо запалилися тільки ясна. Хірургічне втручання потрібне у разі ураження глибоких м’яких тканин і щелепної кістки.

Один із варіантів процедури за підтвердженого відторгнення дентального імплантату:

1. Видалення титанового штифта з подальшою остеопластикою.
2. Кюретаж ложа з постановкою дренажу.
3. Тампонада з йодоформом.

Медикаментозне протизапальне лікування – приймання антибіотиків та антигістамінних препаратів за рецептом лікаря. Етіологічна терапія для усунення причини відторгнення призначається індивідуально з огляду на особливості клінічного випадку. Проведення повторної імплантації можливе лише після повної реабілітації.

Як зменшити ймовірність відторгнення імпланту

Ефективність встановлення дентального імплантату багато в чому залежить від самого пацієнта. На етапі діагностики не можна приховувати від стоматолога жодну медичну інформацію, адже повнота клінічної картини надважлива для прогнозування реакції організму на втручання. Рекомендації після імплантації в плані післяопераційного догляду, гігієни, приймання препаратів за рецептом, утримання від шкідливих звичок і поведінки загалом – обов’язкові до виконання.

Типові рекомендації:

• дотримання погодженого з лікарем плану контрольних оглядів;
• повноцінна щоденна гігієна ротової порожнини рекомендованими засобами (чищення вранці та ввечері, використання ополіскувача, флосу чи іригатора);
• регулярні процедури професійного чищення від нальоту та зубного каменю;
• зміцнення імунітету, збалансоване харчування та відмова від шкідливих звичок;
• консультація у спеціаліста за перших же ознак відторгнення імплантату.

Отже, є низка чинників, на які пацієнт і стоматолог не здатні впливати. Вони пов’язані з індивідуальними реакціями організму та рідкісними клінічними ситуаціями, що неможливо спрогнозувати. Об’єктивні ж ризики можна усунути на етапах діагностики, планування та підготовки до дентальної імплантації. Шанси на високий результат операції значно зростають, якщо звернутися до досвідченого стоматолога-хірурга, що використовує найсучасніші медичні техніки та матеріали, а після втручання сумлінно виконувати призначення лікаря та слідкувати за загальним станом здоров’я.